Правова освіта як засіб формування громадянського суспільства

Зараз наша країна переживає період реформування правової сфери. Найбільшу актуальність у сучасній державі набуває діяльність, пов’язана з формуванням ціннісно-правових орієнтацій населення, які надають можливість свідомо включатись у суспільно-політичне і правове життя держави.

Побудова правової держави перш за все починається з виховання у молоді почуття відповідальності за свої дії і вчинки, широкого інформування кожного про його права і обов’язки, адже молодь є майбутнім нашої держави та запорукою розвитку громадянського суспільства.

Необхідним є й формування правової освіти населення, що працює. Правова культура у практичному аспекті є необхідною для того, аби особа добре орієнтувалася у сьогоденні, знаходила правильний вихід із ситуацій, у які часто потрапляє через відсутність елементарної правової грамотності, добре знала свої права й обов’язки та вміла їх реалізовувати і за допомогою правових засобів ефективно захищала і вміла грамотно вирішувати завдання практичної поведінки у правовій сфері.

Не менш важливою складовою як правової освіти, так і правосвідомості в цілому є самоосвіта громадян, з питань права та правових принципів. Так, для підвищення кваліфікації правової освіти населення створюються спеціальні правові теле- та радіопередачі, через які громадян систематично інформують про прийняті законодавчі й інші нормативно-правові акти, діяльність органів влади, стан правопорядку, боротьбу з правопорушеннями тощо.

Таким чином, забезпечення знань в необхідних межах закону – це не самоціль, а засіб, за допомогою якого треба досягти такого рівня розуміння права і його принципів, коли молода особа готова слідувати закону, проявляти високу правову активності у повсякденному житті, уміє порівнювати свою поведінку та поведінку оточення з принципами та конкретними вимогами закону.

Отже, формування і розвиток правової культури всього суспільства залежить від високого рівня правової освіти кожного громадянина, а саме: виховання глибокої пошани до закону, формування готовності безпосередньо і активно брати участь у втіленні його положень у повсякденному житті, кожної посадової особи, кожного державного службовця, і особливо професійних юристів, на яких припадає головна робота у законотворчості та застосуванні права. Лише тоді рівень правової культури населення досягне найвищого щабля розвитку, лише тоді кожен громадянин держави відчує власну приналежність до правового життя країни, буде активним учасником правового процесу й матиме змогу самостійно аналізувати чинне законодавство, відзначаючи його здобутки та недоліки.