Сума авансу повертається

Так вирішив суд і стягнув з громадянина С. на користь жінки П. ( позивачки) грошові кошти, передані в якості авансу в розмірі 20 000 грн. та 640 грн. сплаченого судового збору.

Обставини справи: позивачка П. домовилася з відповідачем про купівлю житлового будинку за 40 000 грн. Вони домовились, що як тільки відповідач оформить право власності після смерті матері на себе, то відразу буде укладена угода купівлі-продажу вказаного будинку. В рахунок майбутньої угоди  вона передала відповідачу аванс в сумі 20000 грн. Після передачі коштів відповідач передав їй ключі від будинку і надав згоду на проживання в ньому. З весни позивачка  разом з чоловіком стала в ньому проживати. Приблизно через неділю пішли дощі і виявилось, що в будинку сильно протікає дах. Про виявленні недоліки вона повідомила відповідача і заявила, що не буде купувати цей будинок та просила повернути суму авансу. Відповідач повідомив, що зараз повернути кошти він не може оскільки він їх уже витратив. В подальшому вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути суму авансу, але відповідач відмовлявся повертати, та пояснив, що сума завдатку не повертається. Оскільки житло було не придатне до проживання вона з чоловіком в серпні  виїхали з даного будинку. Тому просила стягнути з відповідача грошові кошти, передані йому в якості авансу, у розмірі 20000 грн.  та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідач  відмовився повертати сплачену позивачкою суму коштів в розмірі 20000 грн., оскільки вважає, що ця сума не повертається. Крім того, як зазначає відповідач,  позивачка проживала в його будинку та користувалася його майном.

Суд вважав, що в судовому засіданні позивачкою було доведено те, що між сторонами мала місце переддоговірна домовленість про укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, згідно з якою позивачка передала другій стороні аванс в сумі 20000 грн., а відповідач зобов’язався продати будинок в майбутньому, коли переоформить будинок.

Тому, на думку суду аванс, виданий позивачкою до моменту укладення договору не може слугувати доказом існування договору купівлі-продажу нерухомого майна, який має укладатися у письмовій формі і нотаріально посвідчуватися, адже сторони лише передбачали можливість укладення в майбутньому цього договору купівлі-продажу, для чого одна із сторін передає іншій стороні – відповідачу певну суму коштів. У цьому випадку аванс виконує платіжну функцію, але не виконує забезпечувальної функції щодо укладення договору і в даному випадку має бути повернутим відповідачем позивачці.

Відповідач посилався  на те, що сплачені позивачкою грошові кошти в розмірі 20000 грн. є завдатком, проте доказів на підтвердження вказаної обставини не надав.

Тому суд вважав, що отримана відповідачем грошова сума у розмірі 20000 грн. є авансом та підлягає поверненню.

Рішення суду не набуло законної сили і може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10-ти денного строку  з дня проголошення.

Справу розглядав суддя     О.Ф.Яковець

В єдиному державному реєстрі судових рішень  справа №585/1210/17