З глибин юриспруденції

Правове становище жінок за німецьким міським правом на руських землях у XIV - першій половині XVII ст

 В той період жінка розглядалась як істота меншовартісна і залежна від чоловіка. Жінки не володіли леном ( землею) , не передавали у спадок нерухоме майно, не виступали у суді самостійно і мусили мати опікунів ( зазвичай опікуном був чоловік).

Тобто жінка не була повноправним членом суспільства.

Жінки в XVI cт.  не могли виступати самостійно у судах, не могли давати свідчення у більшості справ. Кодекси міського права чітко реґламентували, хто не може виступати свідком:

«Причини, через які не можна свідчити:

 насамперед роки з огляду на молодість; хто був би молодший від чотирнадцяти років, до складання свідчень не має бути допущений.

 Цього слід дотримуватися в справах учтивих, про борг або про майно. Але у справах ганебних, де йдеться кому про честь або про горло, жоден не може свідчити, хто був би молодший від двадцяти років.

З огляду на старість, хто б мав сімдесят років, свідчити не може.

 Слуга теж не може свідчити за паном, тому що через страх перед своїм паном часто змушений буде правду замовчувати.

 Жінки також свідчити не можуть, бо вони відмінне на словах і в різних свідченнях видають, і жодна їхня судова справа без опікуна не законна. Виняток становлять справи про вбивство чоловіка або якби щось проти Речі Посполитої творила, тоді свідками може бути оскаржена. Може також відвести звинувачення про злочин сімома свідками, якщо б була передана на поруки»

Нездатність зрозуміти право та відповідати за свої вчинки – це лише частина з довгого переліку стереотипів, які стосувалися жінок. Подібних оцінок чимало і у правових текстах, і в літературі.