З глибин юриспруденції

Продовжуємо дописи в  рубрику - “З глибин юриспруденції ”.

Середньовіччя – неоднозначна доба. Людині 21 століття складно зрозуміти деякі звичаї, традиції та норми тих часів. Серед «дивакуватостей» варто відмітити суди над тваринами.

У добу середньовіччя в Європі церковні суди розглядали позови до тварин. Дуже часто обвинуваченими виступали кози, вівці, корови та комахи. Такі суди відбувалися за всіма правилами юриспруденції: з адвокатами та свідками, присутніми були навіть самі підсудні.

Тогочасні суди над тваринами можна поділити на 2 категорії: цивільні та кримінальні. Перші вражали своєю чуйністю. До підсудних зверталися з такими словами: «Ти тварюка Божа, тебе я поважаю. Тобі належить земля так само, як і мені. Я не повинен бажати твоєї смерті. Але ти шкодиш, ти зазіхаєш на моє спадщину…я поясню тобі твою провину, буду благати про милосердя Боже, тобі покажу місце, де ти зможеш існувати, і потім ти повинен піти. Коли ж ти будеш стояти на своєму, то я прокляну тебе».

А от до розслідування кримінальних справ підходили з максимальною жорстокістю. Тваринам, які порушували “правила поведінки в суспільстві”, зазвичай виносили смертний вирок, а іноді застосовували навіть тортури. За незначну провину «злочинця» відправляли за ґрати. За непослух та неповагу тварин могли відлучати від церкви та проклинати.

У 1451 році в Лозанні кілька п'явок постали перед общинним судом. Можна уявити собі, в якому душевному розладі вони слухали вирок, який зобов'язує їх покинути місто. Коли ж стійкі тварини відмовилися підкоритися неправедному рішенню, вони були відлучені від церкви місцевим єпископом. А через рік цей же священнослужитель відлучив і мух, які без його дозволу залетіли до храму Божого.

Тваринам у суді давали слово, адже вони вважилася розумними істотами. Крім того, їх могли запрошувати взяти участь у судовому процесі у ролі свідків. Якщо, наприклад, людина піддавалася нападу грабіжників у своєму будинку і ніхто з людей, крім його самого, не міг засвідчити цього, потерпілий міг привести до суду кішку, собаку або півня як свідка.

Ось таке воно суперечливе та неоднозначне середньовіччя...