До Дня працівників суду дещо з історії Роменського міськрайонного суду

19 березня 2004 року згідно з Указом Президента України відбулося об’єднання міського і районного судів, на базі яких було створено Роменський міськрайонний суду, який очолив суддя Ганзя О.Д.,

але історія суду почалася дещо раніше:

У 1930 році був створений Роменський районний суд. З 1961 року він розміщувався  по бульвару Шевченка.

З архівної довідки від 27 лютого 2013 року: «В жовтні 1930 року у зв’язку з ліквідацією округ були внесені  зміни у структуру місцевих судових органів.

Окружні суди були скасовані і їх функції були передані в народні суди. Народний суд став основним судом, що розглядав більшість кримінальних та цивільних справ. Всі функції по керівництву народним судом були зосереджені в обласних судах. У зв’язку з ліквідацією округ в 1930-1932 роках в УРСР діяли міжрайонні суди. Народний суд створювався в кожному районі, місті.

Роменський районний народний суд діє з 1930 року, а в 1938 року розділився на народний суд першої та другої дільниць.

Народний суд є судом першої інстанції. Скарг на вироки інших судів народний суд не розглядав. Народному суду була підсудною основна маса кримінальних та цивільних справ. До компетенції народного суду входили справи, пов’язані із захистом конституційних прав громадян, а також розгляд скарг на рішення рад депутатів трудящих».

У зв’язку з віднесення м. Ромни до міст обласного підпорядкування  01 березня 1963 року було створено Роменський міський суд. Згідно наказу №1 від 28 лютого 1963 року першим суддею і головою Роменського міського суду став фронтовик, учасник Великої Вітчизняної війни Гордієнко Іван Кирилович, який до цього призначення у 1960-1963 роках працював головою Роменського районного суду.

 У архіві суду зберігаються справи яким понад 70 років. Найбільше вразили справи, які розглядалися під час Великої Вітчизняної війни та післявоєнні роки. Про важкі часи для країни і для суду вчасності вказують справи, які оформлялися у газетний папір ( використані просто газети). В деяких справах навіть протоколи судового засідання писалися на газетах, а рішення на маленьких клаптиках паперу. Справи писалися чорнилами і деякі аркуші прочитати практично не можливо оскільки з часом чорнила розтеклися і вицвіли.

Цікавими виявилися справи  щодо захисту майнових прав (повернення хати, худоби які були відібраними  під час фашистської окупації).

Також справа щодо притягнення до відповідальності колгоспниці, яка не виконувала  наряди (завдання) щодо постачання сіна на колгоспну бригаду.

Ще з’ясувалося що  у післявоєнні роки до кримінальної відповідальності притягувалися за самогоноваріння та продаж самогону ( жінку було засуджено до покарання 1 рік позбавлення волі).

Також, переглядаючи справи, з’ясувалося що батьків, які не сплачували аліменти не тільки притягували до відповідальності, але і висміювали, про що свідчить стаття з газети «Радянське життя»  за  1955 рік.

А помітка в характеристиці «виходець с крестьян-кулаков» мабуть впливала на прийняття рішення.

Пройдуть десятки років, і колись з архіву піднімуть справи які розгадаються нашим судом зараз,  і я думаю,  що наші нащадки також будуть вражені.