flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз судової практики розгляду судом кримінальних проваджень у сфері обігу наркотичних речовин, їх аналогів або прекурсорів за 9 місяців 2017 року

04 січня 2018, 09:29

Аналіз судової практики розгляду судом  кримінальних проваджень у сфері обігу наркотичних речовин, їх аналогів або прекурсорів за 9 місяців 2017 року

 

 

Роменським міськрайонним судом Сумської області на виконання заходів, передбачених планом роботи суду на 2-е півріччя 2017 року мною, суддею Євтюшенковою В.І., разом з помічником голови суду Марюхою В.О. проведено аналіз судової практики розгляду Роменським міськрайонним судом  кримінальних проваджень у сфері обігу наркотичних речовин, їх аналогів або прекурсорів за 9 місяців 2017 року.

ПЛАН:

  1. Загальна характеристика розглянутих судом проваджень вказаної категорії.
  2. Демографічні дані обвинувачених.
  3. Строки підготовки та розгляду судом проваджень по злочинах у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
  4. Міри покарання, призначені судом, винним у вчиненні злочинів вказаної категорії.
  5. Види вироків, які були винесені за вчинення вищезазначених злочинів.
  6. Апеляційна практика.
  7. Виконання вироків.
  8. Висновки та пропозиції.

Згідно зі ст. 49 Конституції України кожна людина має право на охорону здоров'я і держава повинна забезпечити їй це право. Забезпечення кримінально-правового захисту здоров'я людей здійснюється в межах, передбачених у статтях 305-327 розд. XIII "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення" Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК).

Правовий режим обігу зазначених засобів і речовин в Україні регламентовано нормами міжнародного права (Єдина Конвенція ООН про наркотичні засоби 1961 р., з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 р.; Конвенція про психотропні речовини від 21 лютого 1971 р.; Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 р.) .

Крім того, Верховна Рада України 15 лютого 1995 р. прийняла Закони "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", і "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"з відповідними змінами та 28.12.2015 року викладено в новій редакції. Ще одним відомчим актом із цих питань є Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 з останніми  змінами від 26 жовтня 2016 року.

Важливе значення у судовій діяльності має наказ Міністерства охорони здоров'я України від 1 серпня 2000 р. № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" із змінами від 15.05. 2015 року (далі - таблиці). Від правильного розуміння та застосування зазначених таблиць повною мірою залежить правильна кваліфікація того чи іншого злочину, пов'язаного з наркотиками, а в подальшому - законність та обґрунтованість вироку суду.

 Так, згідно статистичних даних  за 9 місяців  2017 року до суду надійшло 192  кримінальних проваджень, з яких 32, або 16,6% - про злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

За аналогічний період 2016 року до суду надійшло 205 кримінальних проваджень із них 31 або 15,12 % про злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Отже, бачимо що практично динаміка незмінна.

Залишок нерозглянутих проваджень на початок звітного періоду складав 14 справ.

Всього за 9 місяців 2017 року розглянуто 21 кримінальне провадження, з постановленням вироку – 12 із них з визнанням винуватості – 4; з закриттям провадження у справі – 8; з застосуванням примусових заходів медичного характеру – 1.

Що характерно, всі розглянуті справи   за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених   ст. 309 КК України і лише два кримінальних провадження ще і за ст.307 КК України.

Всього засуджено 12 осіб. На кінець звітного періоду не розглянуто 25 проваджень стосовно 28 осіб.

Що стосується покарання, то із засуджених 12 осіб  застосовано покарання у вигляді позбавлення волі до 3 осіб; арешт – 1 особа; штраф – 6 осіб; обмеження волі – 2 осіб;  4 засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Із закриттям провадження  у справі розглянуто 8 справ. Причиною закриття провадження є  застосування  ч.4 ст.309 КК України, згідно якої, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави суд  з’ясовував, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

За змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

При вивченні справ, за якими особи були звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, виявлено що в усіх справах наявні  є медичні довідки про проходження лікування від наркоманії.

Призначено покарання за сукупністю злочинів – 4. Призначено покарання за сукупністю злочинів – 1. Призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України – 3.

Із 12 засуджених осіб всі являються громадянами України. що стосується гендерної політики то злочини у сфері наркотичних засобів вчинили 10 чоловіків та 2 жінки.

Вік засуджених на момент вчинення злочину:

від 18 до 25 років – 3 особи;

від 25 до 30 років – 3 особи;

від 30 до 50 років – 6 осіб.

При вивченні справ з’ясувалося що практично всі (11) засудженні на час вчинення злочину не працювали і не навчалися і лише 1 особа працювала робітником.

Мали не зняту і непогашену судимість 1 особа, мали погашену та зняту судимість -  4 особи.

Злочини, пов'язані з наркотичними засобами, вчинюються переважно особами чоловічої статі у порівняно молодому віці. Однак привертає увагу різке збільшення в останні роки частки жінок у загальній кількості засуджених за ці злочини. Особи, які ведуть паразитичний спосіб життя, складають найбільшу суспільну групу у сфері злочинності, пов'язаної з наркотичними засобами.

При вивченні матеріалів кримінального провадження встановлено, що найпоширенішим предметом злочинів, які вчиняються на території Роменщини і безпосередньо у місті Ромни, є незаконне вирощування, зберігання коноплі/каннабісу/.

Каннабіс - цілі або різного ступеня подрібнення будь-які частини рослини роду коноплі або їх суміш (за винятком власне дозрілого насіння) незалежно від того, піддавались вони екстракції, деструкції, гниттю чи враженню пліснявою.

Із місцевих жителів найчастіше засуджуються особи, що займалися вирощуванням (з метою збуту) конопель чи вчинили збут останніх.

При проведенні аналізу кримінальних проваджень у злочинах у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, розглянутих судом за 9 міс. 2017 року, встановлено, що вимоги діючого кримінального процесуального законодавства в процесі ведення досудового розслідування слідчими Роменського ВП ГУНП України в Сумській області в цілому дотримувалися.

Відомості у ЄДРДР слідчими  вносилися своєчасно та невідкладно після реєстрації того чи іншого повідомлення чи заяви.

Обгрунтоване повідомлення про підозру особам, що скоїли кримінальне правопорушення вказаної категорії, слідчими вручалися за короткий проміжок часу.

Разом з тим органи досудового розслідування в більшості випадків не встановлюють фактичне джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, і тому в обвинувальних актах часто є словосполучення "у невстановленому слідством місці" або "у невстановленої слідством особи" придбано наркотичний засіб, що не сприяє профілактиці даних правопорушень.

Точне і неухильне додержання процесуальних строків та об"єктивний розгляд кримінальних справ є обов"язком суддів і вони несуть особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ.

Особливої уваги заслуговує положення КПК щодо дотримання розумного строку, яке є надзвичайно важливим для належного здійснення правосуддя.

Порушень вимог ст. ст. 314, 316 КПК України в частині дотримання строків як призначення підготовчого засідання, так і призначення судового розгляду виявлено не було.

По деяких кримінальних провадженнях відбувалася зміна головуючого судді ( у зв’язку із виходом у відставку відразу 4 суддів у кінці 2016 року, а в судді Євтюшенкової В.І. у травні 2017 року закінчилися повноваження судді), але це суттєво не вплинуло на строки розгляду справ.

Законність і обгрунтованість обвинувальних вироків у справах, що розглядаються в суді, залежить насамперед від правильності кваліфікації злочинів, а також встановлення фактичних обставин їх вчинення.

При постановленні обвинувального вироку та при призначенні покарання в суді вирішуються два основних питання: перше з них пов"язане з кваліфікацією злочину, друге пов"язане з індивідуалізацією покарання у межах санкції статі Кримінального кодексу, за якою кваліфіковане діяння винного.

Що стосується якості розгляду справ даної категорії, то в більшості випадків вони розглядаються відповідно до закону.

Разом з цим мають місце певні помилки.

Скасовано вирок суду стосовно І. якого було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст.309 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.

Апеляційний суд постановив ухвалу якою І. звільнено від  кримінальної відповідальності , передбаченої ч.1ст.309 КК України, на підставі ч.4ст.309 КК України у зв’язку з проходженням ним курсу лікування від наркоманії у добровільному порядку, а кримінальне провадження  відносно І. – закрити.

Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обгрунтовне рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.4 ст.309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ч. 4 ст. 309 КК України, суду необхідно з’ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилятися в такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

На думку колегії суддів, при розгляді вказаного кримінального провадження, судом першої інстанції вищевказаних вимог закону в повному обсязі дотримано не було.

Як вбачається з звукозапису та журналу судового засідання від 07 квітня 2017 року, на початку судового розгляду обвинувачений І.  надав суду та просив приєднати до матеріалів кримінального провадження довідку комунального закладу Сумської обласної ради «Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни», від 17 січня 2017 року за №01-55/285, з якої вбачається, що він з 22 грудня 2016 року по 12 січня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у 12 відділенні вказаного медичного закладу. При цьому, ознайомившись з вказаною довідкою, прокурор у кримінальному провадженні Макаренко А.І. також просила суд приєднати надану обвинуваченим довідку до матеріалів кримінального провадження, що суд і зробив.

При цьому, після проголошення прокурором обвинувального акту, на запитання головуючого, обвинувачений І.  пояснив, що він з пред’явленим обвинуваченням погоджується, вину визнає у повному обсязі, від надання показань відмовляється.

У зв’язку з зазначеним, прокурором було запропоновано провести спрощений порядок дослідження доказів, а саме, дослідити надану обвинуваченим І. довідку про його добровільне лікування та перейти до судових дебатів.

Судом було роз’яснено наслідки проведення розгляду кримінального провадження в порядку ч.З ст.349 КК України та порядок оскарження прийнятого судового рішення, на що учасники процесу погодились.

Оголосивши зміст довідки щодо лікування обвинуваченого І., закінчивши з’ясування обставин та перевірку їх доказами, суд перейшов до судових дебатів під час яких прокурором було заявлено клопотання про звільнення І.  від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, у зв’язку з тим, що останній добровільно пройшов курс лікування.

При цьому, в порушення вимог ч.1ст.364 КПК України, у судових дебатах слово обвинуваченому І.  не надавалося.

Після судових дебатів суд видалився до нарадчої кімнати, вийшовши з якої проголосив обвинувальний вирок відносно І., зазначивши у його мотивувальній частині щодо відмови в задоволенні заявленого прокурором клопотання, з тих підстав, що воно було заявлене вже в судових дебатах, а зазначена довідка надана на початку судового засідання обвинуваченим, а не в попередньому судовому засіданні.

Таким чином, при наявності довідки медичного закладу щодо лікування обвинуваченого, суд першої інстанції взагалі не перевірив та не дослідив вказані обставини, не висловився щодо їх підтвердження чи спростування, не з’ясував питання, які могли мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, чим допустив неповноту судового розгляду.

При цьому, колегія суддів враховує, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України є обов’язком, а не правом суду, якщо існують усі передбачені законом для цього умови і підстави, адже вказівка щодо звільнення особи у диспозиції цієї частини статті  викладена у формі імперативу ( суддя Машина І.М.)

Скасовано ухвалу суду якою застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації Т. до психіатричного закладу із звичайним наглядом, та призначено справу на новий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя Яковець О.Ф. мотивував своє рішення тим, що Т. вчинив суспільно небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, однак на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, останній страждав психічним захворюванням, у зв’язку з чим не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також, суд постановляючи ухвалу, визнав недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюють ся, у зв’язку з чим визнав можливим здійснити розгляд провадження відповідно вимогам ч.3 ст.349 КПК України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вирішуючи питання про застосування відносно  Т. примусових заходів медичного характеру, судом не досліджено всіх обставин провадження в їх сукупності, а судове рішення  викладено з порушенням норм ст. 372 КПК України,  без його належного  мотивування  та посилання на докази, якими обґрунтовується вчинення  останнім суспільно небезпечного діяння, що  свідчить про допущену судом пеповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вирішуючи долю речових доказів, наркотичних засобів тощо, при постановленні вироку суди повинні керуватись Інструкцією про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затвердженою наказом МВС, Генеральної прокуратури України, СБУ, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства юстиції і Верховного Суду України від 27 червня 1995 р. N 437.

Як свідчать результати узагальнення, суди відповідно до вимог статей 98, 100, КПК при постановленні вироків  правильно вирішували питання про речові докази.

У всіх  справах є акти знищення речових доказів.

Судом також належним чином вирішуються питання щодо стягнення із засуджених витрат за проведення експертних досліджень у справах про злочин у сфері незаконного обігу наркотичнихзасобів, психотропних речовин та аналогів або прекурсорів, отруйних та сильнодіючих речовин. В усіх справах, де на користь держави стягуються витрати за проведення експертиз, наявні супровідні листи щодо направлення до Державної виконавчої служби виконавчих листів щодо стягнення витрат за проведення експертиз, але відміток про виконання немає.

Так на контролі перебувають справи: № 585/2726/16-к провадження 1-кп/585/41/17; № 585/849/17 провадження 1-кп/585/162/17; 585/1429/17 провадження 1-кп/585/201/17; №585/20/17 провадження 1-кп/585/118/17; №585/5104/16-к провадження 1-кп/585/106/17;№ 585/5110/16-к провадження 1-кп/585/107/17; № 585/1103/17 провадження 1-кп/585/183/17; № 585/11/17 провадження 1-кп/585/115/17. Відповідальні працівники, секретарі суду Бут В.І., Чепурко І.В. періодично направляють нагадування до ДВС щодо виконання рішень суду.

 

Покарання у вигляді штрафу – виконано, до справ приєднано відповідні квитанції щодо сплати штрафу.

По всіх справах, які були предметом узагальнення, судові рішення виконані. Секретарі  кримінального відділу вчасно направляють на виконання відповідні судові документи.

Висновок:

 

   За урахуванням цього аналізу вважаю за необхідне визнати, що в цілому здійснення правосуддя по справам про незаконний обіг наркотиків у Роменському міськрайонному суді   відповідає вимогам чинного законодавства.

Суддям слід звернути увагу на правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні справ, слідкувати за змінами в законодавстві,  враховувати положення Постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Постанов Пленуму Верховного Суду України, застосовувати правові позиції Верховного Суду України, вивчати та застосовувати практику Європейського суду з прав людини.

 

Суддя Роменського

міськрайонного суду Сумської області                       В.І.Євтюшенкова

 

вик.: Марюха В.О.