Узагальнення судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод за 1 півріччя 2015 року

На виконання плану роботи Роменського міськрайонного суду Сумської області на ІІ півріччя 2015 року суддею Євтюшенковою В.І. спільно з  помічником голови суду Марюхою В.О. узагальнено судову практику здійснення кримінального провадження на підставі угод за 1 півріччя 2015 року.

Одним із прогресивних положень Кримінального процесуального кодексу є запровадження в Україні відновного правосуддя, найбільш відомим інструментом якого є медіація, суть якої в контексті кримінального судочинства полягає в примиренні потерпілого з правопорушником, досягненні консенсусу між сторонами та врегулюванні соціального конфлікту.

 З появою гл.35 «Кримінальне провадження на підставі угод» у кримінальному процесуальному законодавстві значно спростилася процедура розгляду певної категорії кримінальних справ, скоротилися  процесуальні строки розгляду кримінальних справ, а також зменшилось навантаження на систему судових і правоохоронних органів.

Метою цього узагальнення є аналіз застосування судом кримінального процесуального законодавства під час здійснення кримінального провадження на підставі угод, виявлення складних і спірних питань, що виникають у судовій практиці при його застосуванні, напрацювання однакових підходів до здійснення судового провадження за угодами,  виявлення помилок.

Згідно статистичних даних в першому півріччі 2015 року розглянуто справ кримінального провадження з постановленням вироку – 94, із них із затвердженням угоди про:  примирення - 9, визнання винуватості – 4  (за 1 півр.2014 року розглянуто справ кримінального провадження з постановленням вироку -112, з них із затвердженням угод про: примирення -8, визнання винуватості -12).

Натомість у першому півріччі 2015 року 5 ( п’ять) постановлених судом судових рішень про відмову в затвердженні угоди.

1. ЩОДО ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ГЛ.35 КПК ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ НА ПІДСТАВІ УГОД ПРО ПРИМИРЕННЯ

Відповідно до ст.468 КПК в кримінальному провадженні може бути укладено два види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Розглянемо угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

За перше півріччя 2015 року розглянуто 9 кримінальних проваджень з постановленням вироку  із затвердженими  угодами про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.469 КПК угоду про примирення може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. У кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів угода про примирення не укладається, за винятком кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке здійснюється щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст.477 КПК. Слід зазначити, що при розгляді кримінального провадження у формі приватного обвинувачення судді здебільшого приймали рішення про закриття провадження у зв’язку з примиренням обвинувачених із потерпілими, що, безумовно, є правильним і позитивним.

Під потерпілим від злочину з огляду на системний аналіз ст..ст.55 і 56 КПК  розуміють не лише фізичну особу, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, але і юридичну особу за умови заподіяння останній кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

Під підозрюваним відповідно до ч.1 ст.42 КПК і з урахуванням змісту ч.5 ст.469 КПК слід розуміти особу, якій у порядку, передбаченому статтями 276—279 КПК, повідомлено про підозру, а обвинуваченим (підсудним) —
особу, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, визначеному законом (ч.2 ст.42 КПК). Статус особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження пов’язано із відповідною стадією провадження: особа має статус пі­дозрюваного на стадії досудового розслідування, обвинуваченого (підсудного) — під час судового провадження в суді першої та апеляційної інстанцій (в разі оскарження судового рішення).

Ініціатива укладення угоди про примирення відповідно до вимог ч.1 ст.469 КПК має походити тільки від потерпілого або підозрюваного чи обвинуваченого. Лише після того, як потерпілий або підозрюваний чи обвинувачений виявили бажання примиритися з протилежною стороною, оскільки саме факт примирення є підставою для укладення угоди про примирення, до процедури примирення можуть залучатися інші особи. Слід зазначити, що слідчий, прокурор зобов’язані згідно з ч.7 цієї статті лише проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення (суддя, відповідно, під час судового провадження — обвинуваченого та потерпілого), роз’яснити механізм його реалізації та в жодному разі не чинити перешкод в укладенні угоди, не ініціювати її укладення та не вести перемовин (проводити домовленості) щодо її змісту.

Визначитися з тим, хто був ініціатором укладення угоди, за матеріалами кримінального провадження вкрай складно, оскільки до матеріалів провадження долучається оригінал угоди із зазначенням того, що між потерпілим та підозрюваним укладено угоду про примирення. Лише під час допиту в ході підготовчого судового засідання можна встановити ініціатора, переконавшись таким чином, що вимоги ч.1 ст.469 КПК дотримано.

Вищевикладене свідчить про необхідність суддям під час розгляду укладеної між сторонами угоди про примирення з метою забезпечення дотримання вимог процесуального закону зважати на заборону слідчому та прокурору ініціювати укладення такої угоди, вести домовленості щодо її змісту. Суддям слід приділяти належну увагу з’ясуванню ініціатора укладення угоди про примирення, а також пам’ятати, що наведене застереження процесуального закону стосується і судді під час судового провадження, а також слідчого судді при здійсненні судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слід зважати на те, що згідно з чинним законодавством примирення потерпілого з підозрюваним або обвинуваченим може мати одну з трьох форм (відмова потерпілого від обвинувачення, примирення винного з потерпілим, укладення угоди про примирення), що мають різні правові наслідки. Зокрема, відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;  примирення потерпілого з підозрюваним або обвинуваченим, який вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості з необережності та відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду, є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Необхідно пам’ятати, що у таких випадках укладення угоди про примирення виключається.

 Наприклад Справа №  № 585/653/15-к номер провадження  1-кп/585/96/15відносно обвинуваченого Середи С.О. у скоєнні кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,кримінальне провадження закрито у зв’язку  з відмовою потерпілої від обвинувачення ( суддя Очиргораєва О.М.) 

В угоді про примирення згідно з ст.471 КПК зазначаються:

1) сторони угоди — процесуальний статус, прізвище, ім’я та по батькові, документи, що підтверджують правомочність (для представника юридичної особи, законних представників та захисників);

2) формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для відповідного кримінального провадження обставини.

3) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення. Слід звернути увагу, що в рекомендації №R(85)11 щодо положення потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи від 28.06.85, наголошується на необхідності приділяти більше уваги потребам потерпілого на всіх етапах кримінального процесу, у зв’язку з чим відшкодування заподія­ної потерпілому шкоди (поновлення його прав) є однією з основних умов укладення угоди про примирення.

Тому, затверджуючи угоди, в яких відсутні умови та строки вирішення питання про відшкодування шкоди, суддям необхідно мати на увазі, що мета провадження на підставі угод — настання суб’єктивно бажаного результату, який повинен настати після її укладення та затвердження. Угода лише тоді відповідає вимогам закону, якщо в ній чітко визначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи як альтернатива — перелік дій, які підозрюваний або обвинувачений зобов’язаний вчинити на користь потерпілого, та строк їх вчинення.

4) узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від покарання з випробуванням.

5) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК, а також наслідки невиконання угоди.

Доцільним вбачається наводити у змісті угоди, крім викладених застережень, положення щодо ознайомлення підозрюваного чи обвинуваченого з кримінальною відповідальністю, передбаченою ст.389¹КК («Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості»). Вважаємо за необхідне акцентувати на цьому увагу обвинуваченого й суду в судовому засіданні під час з’ясування у цієї особи згідно з п.2 ч.5 ст.474 КПК, чи цілком вона розуміє наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст.473 КПК.

2. ЩОДО ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ГЛАВИ 35 КПК ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД ПРО ВИЗНАННЯ ВИНУВАТОСТІ

Закріплення у КПК  особ­ливого порядку кримінального провадження на підставі угоди про визнан­ня винуватості полягає у створенні нової ідеології кримінальної політики держави: протидія злочинності через компроміс, договір, у тому числі стимулювання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення до співпраці з органами міліції та прокуратури.

Теорією процесуального права визначено, що укладення угоди про визнання винуватості має такі переваги:

— для обвинуваченого — уникнення невизначеності щодо виду та розміру покарання за результатами судового розгляду; у деяких випадках — застосування альтернативного покарання або його зниження, можливість звільнення від покарання;

— для прокурора — можливість зменшення бюджетних витрат та економія процесуального часу; зниження навантаження на прокуратуру з підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення більшої ефективності системи кримінального судочинства; усунення певною мірою перспективи оскарження судового рішення (здійснення перегляду апеляційною та касаційною інстанціями).

Слід зазначити, що угода про визнання винуватості укладається між прокурором і підозрюваним, обвинуваченим за ініціативою будь-кого із цих осіб. Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, незалежно від кола суб’єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів.

Під час проведення узагальнення встановлено, що 2  угоди про визнання винуватості  становлять провадження за ст.309, 307 КК (незаконні дії із наркотичними засобами) 2 – провадження за ч.1ст.213 КК (здійснення операцій  з металобрухтом без державної реєстрації та спеціального дозволу).

3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД

3.1. Загальний порядок судового провадження на підставі угод

Якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених ст.290 КПК, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Незважаючи на те, що строк, у який прокурор повинен направити провадження до суду, законом не встановлено, словосполучення «невідкладно надсилається» свідчить, що такі документи мають надсилатися до суду за першої ж можливості. Відтермінування строку направлення цих документів до суду, згідно з ч.1 ст.474 КПК, можливе лише прокурором та у випадку отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату в разі відмови суду в затвердженні угоди.

Як показав аналіз судової практики, до судів обвинувальний акт з угодою надходять невідкладно. Відтермінування було виявлено лише у справі № 1-кп/585/130/15 провадження № 585/1008/15-к. Так, обвинувальний акт щодо Капустніна О.І., який був затверджений прокурором 31.03.2015 року , та угода про примирення , яка була укладена 31.01.2015, наді­йшли до Роменського міськрайонного суду  06.04.2015 р. тобто лише через п’ять  дні після укладення угоди.

Головуючий суддя з огляду на зміст ч.1 ст.314 КПК, отримавши обвинувальний акт, угоду про примирення чи про визнання винуватості, має не пізніше п’яти днів після дати передання (надходження) до його провадження відповідного матеріалу прийняти рішення (постановити ухвалу) про призначення підготовчого судового засідання, визначити дату, час та місце його проведення. Як засвідчив проведений  аналіз судової практики, судді призначають підготовче засідання по цій категорії справ.  

Варто зауважити, що кримінальне провадження на підставі угод під час підготовчого судового засідання здійснюється у порядку, передбаченому гл.35 КПК, та з урахуванням положень гл.27 КПК. По всіх провадженнях  здійснювалося фіксування судового процесу  технічними  засобами.

Після відкриття судового засідання, повідомлення секретарем судового засідання про здійснення повного фіксування судового розгляду, оголошення головуючим складу суду і роз’яснення ним права на відвід  згідно зі ст.345 КПК роздаються  для ознайомлення особам, які беруть участь у підготовчому провадженні, пам’ятки про їхні права та обов’язки, передбачені КПК.

У  провадженні судді Євтюшенкової В.І. перебувала справа кримінального провадження   № 585/4423/14-к номер провадження  1-кп/585/23/15 за обвинуваченням Косякова Р.М. за ч.1 ст.1, ч.2 ст.185 КК України де угода про примирення була досягнута під час судового провадження.  Суд   виконуючи умови ч.3 ст.474 КПК, невідкладно  зупинив проведення процесуальних дій і перейшов  до розгляду угоди.

Проведений аналіз судової практики засвідчив, що по 5 кримінальним провадженням які були направлені до суду з угодою про примирення  суд відмовив у затвердженні таких угод.  Причини, які призвели до відмови у затвердженні угоди про примирення підозрюваного з потерпілим:  в обвинувальному акті допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення;  в затвердженні угоди існує  неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;  встановлено що угоду укладено з не уповноваженою на це особою,  оскільки  представник потерпілої не є адвокатом, а тому і не має права представляти інтереси потерпілої у суді при розгляді кримінального провадження; фактичні обставини вчиненого обвинуваченим  кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, не в повній мірі відповідають правовій кваліфікації кримінального правопорушення.

Крім того, як свідчить практика, судді виконують   вимоги положення п.1 ч.3 ст.314 КПК щодо обов’язковості у випадку прийняття у підготовчому судовому засіданні рішення про відмову в затвердженні угоди повернення прокурору матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування, а якщо досудове розслідування фактично закінчене і необхідності у його продовженні немає, призначають  судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку.

Так наприклад: справа № 585/555/15-к номер провадження  1-кп/585/81/15відносно обвинуваченого Лапка П.П. за ч. 1 ст. 185 КК України суд відмовив  в затвердженні угоди про примирення оскільки в обвинувальному акті допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення та повернув кримінальне провадження  відносно обвинуваченого прокурору для продовження досудового розслідування ( суддя Євтюшенкова В.І.)

Справа №  № 585/4738/14-к номер провадження  1-кп/585/35/15відносно Вілінської А.М., що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України суд відмовив в затвердженні угоди про визнання винуватості між  старшим прокурором Роменської міжрайонної прокуратури Сумської області і обвинуваченою та повернув старшому прокурору для продовження досудового розслідування тому, що допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди ( суддя Очиргораєва О.М.).

Судові рішення, які винесені   на підставі угод, за перше півріччя 2015року в вищих інстанціях не оскаржувалися.

Висновки та пропозиції

Незважаючи на позитивну динаміку затверджених вироків на підставі угод, з огляду на те, що цей інститут є новим для кримінального судочинства, його механізм ще не відпрацьовано судовою практикою та достатньою мірою не досліджено науковою доктриною, а також беручи до уваги появу нових формулювань, підходів та оціночних категорій у новому КПК, актуальним і необхідним є вивчення та узагальнення судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод.

Проведене  узагальнення судової практики здійснення кримінального провадження на підставі угод засвідчило, що судді суду  переважно правильно застосовують процесуальний закон.

Деякі  недоліки передусім пов’язані з недостатністю досвіду застосування положень КПК щодо укладення угод, відсутністю єдиних підходів до вирішення питань, які виникають при розгляді цієї категорії проваджень, неправильним тлумаченням чинного законодавства.

Результати проведеного узагальнення показали, що суддям і на далі  необхідно дотримуватися конституційних засад здійснення судочинства, чітко та неухильно дотримуватися положень процесуального закону, не допускаючи порушень матеріального права, а також принципово підходити до усунення недоліків і порушень вимог закону, допущених слідчими та прокурорами при укладенні угод.

Дане узагальнення  обговорити на нараді суддів Роменського міськрайонного суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                    В.І.ЄВТЮШЕНКОВА

вик:  помічник голови суду  В.О.Марюха